Матовий: що це, чим відрізняється від глянцю і де його використовують
Матовий — це опис поверхні, яка не дає дзеркального відблиску, а розсіює світло у всіх напрямках і здається м’якою на вигляд і на дотик. Слово зустрічається в побуті кожен день: матовий лак для нігтів, матова фарба на стінах, матовий екран смартфона, матовий чохол, матовий папір для друку, матова плитка у ванній. Зазвичай люди обирають саме таку обробку не заради ефекту «яскраво», а заради практичності: на ній менше видно відбитків пальців, пилинок і подряпин, вона не сліпить під лампою і не перетворює стіну на дзеркало.
При цьому саме поняття часто плутають з «напівматовим», «сатиновим» і «шовковим». Різниця — у ступені блиску, який вимірюють спеціальним приладом (глянцеміром) у одиницях GU. Чим нижче число, тим більш матова поверхня. У статті розберемо, як саме працює матова поверхня, де її доречно використовувати і на що звертати увагу під час купівлі матеріалів, одягу чи техніки.
Як працює матова поверхня: фізика блиску простими словами
Блиск — це не властивість самого матеріалу, а поведінка світла на його поверхні. На глянцевій, відполірованій до ідеальної площини поверхні промінь світла відбивається під тим самим кутом, під яким падає. Око бачить чіткий «зайчик», відображення лампи, вікна, обличчя. На шорсткій, мікро-нерівній поверхні промені відбиваються в різні боки, «розсипаються», і замість чіткого відблиску ми бачимо рівномірне м’яке світіння. Саме це і сприймається як матовий ефект.
Рівень шорсткості вимірюють у мікронах і нанометрах. Наприклад, для фарб і лаків використовують прилад, який світить під фіксованим кутом 60° (для стандартних покриттів) або 85° (для дуже матових). Результат виражається у одиницях блиску GU: 0 — повністю матова поверхня без жодного відблиску, 100 — дзеркальна. Зазвичай виробники фарб пишуть на відрі: «глибоко-матова» (2-5 GU), «матова» (5-10 GU), «напівматова» (10-25 GU), «напівглянцева» (25-60 GU), «глянцева» (понад 60 GU).
Окрім шорсткості, на сприйняття впливають колір і структура. Темно-сіра матова стіна виглядає глибше, ніж світло-бежева, хоча GU у них може бути однаковим. На матовому папері чорнило трохи «просідає» у волокна, тому друк виходить без відблисків, але з легким розмиванням контурів. Це одна з причин, чому художники обирають саме такий папір для акварелі та графіки, а видавництва художньої літератури — для сторінок з ілюстраціями.
| Рівень блиску | Значення GU (глянцемір 60°) | Де використовується | Що добре, що погано |
|---|---|---|---|
| Глибоко-матовий | 2-5 | Стеля, дитячі кімнати, спальні | Ховає дефекти стіни, не сліпить; складно мити |
| Матовий | 5-10 | Вітальні, офіси, фасади | Універсальний варіант, без відблисків; не любить жирних плям |
| Напівматовий | 10-25 | Кухні, передпокої, дерев’яні меблі | Легше мити; трохи блищить під лампою |
| Напівглянцевий | 25-60 | Ванні кімнати, двері, плінтус | Стійкий до вологого прибирання; підкреслює нерівності стіни |
| Глянцевий | понад 60 | Декоративні вставки, меблі в стилі модерн | Ефектний вигляд; видно кожну порошинку |
Де саме зустрічається матовий у щоденному житті: 7 найпоширеніших категорій
Матовий ефект — це не один матеріал, а ціла група рішень. Ось найтиповіші приклади, з якими стикається майже кожна родина в Україні.
- Фарби та штукатурки для стін і стель. Більшість інтер’єрних фарб (Sniezka, Tikkurila, Kolorit, Sadolin) мають саме матову або глибоко-матову базу, бо на стінах велика площа і будь-який блиск дратує око.
- Лакофарбові покриття для деревини. Матовий лак для паркету, сходів, меблів зберігає текстуру дерева, не робить підлогу «ковзанкою» і ховає подряпини.
- Керамічна плитка та керамограніт. Матова підлогова плитка безпечніша у вологому стані, ніж глянцева, і виглядає затишніше.
- Сантехніка та змішувачі. Чорний матовий змішувач у ванній — це не фарба, а спеціальне PVD-покриття, яке не стирається роками.
- Електроніка. Матовий екран ноутбука, матовий чохол для телефона, матовий корпус бездротових навушників — усе це знижує кількість відблисків на вулиці.
- Косметика. Матова помада, матовий лак для нігтів, матовий фініш тонального крему — окремий тренд, який тримається вже понад десять років.
- Одяг і текстиль. Матова тканина (наприклад, бавовна-сатин без блиску, фліс, мікрофібра) не «світиться» під спалахом і виглядає дорожче, ніж глянцевий поліестер.
Спільне в усіх цих прикладах одне: виробник свідомо йде на невелику жертву в яскравості, щоб отримати практичність і спокійний вигляд. Далі подивимось, як саме цей вибір впливає на догляд і термін служби.
Матовий проти глянцю: 5 пунктів, за якими їх порівнюють на практиці
Коли в магазині стоїш між двома однаковими на вигляд дверима для душової кабіни, двома банками фарби або двома телевізорами, різниця часто зводиться до одного слова: матовий чи глянець. Щоб не помилитися, варто дивитися на п’ять конкретних критеріїв.
1. Відбитки пальців. На глянцевій поверхні кожен дотик видно як пляму, особливо на темних кольорах. Матова поверхня «їх ховає» завдяки тій самій шорсткості. Для кухонних фасадів, холодильників, чохлів телефонів це часто вирішальний фактор.
2. Подряпини. Глянець підкреслює кожну мікро-подряпину, бо вона ламає відображення. Матовий шар подряпин не ховає повністю, але на ньому вони виглядають як природня частина текстури. Саме тому автомобільні диски преміум-класу часто фарбують саме в матовий.
3. Миття. Тут парадокс: матові поверхні забруднюються повільніше, але миються складніше. Часточки бруду «чіпляються» за мікро-рельєф, і проста волога ганчірка їх не знімає. Для стін це означає періодичне перефарбовування, для плитки — спеціальні миючі засоби без абразиву.
4. Кольоросприйняття. Глянець підсилює насиченість, робить колір «густішим». Матова поверхня трохи «приглушує» відтінок, додає йому глибини. Якщо потрібно візуально збільшити маленьку кімнату, дизайнери радять саме напівглянцеві фарби, а якщо хочеться затишку — матові.
5. Безпека. Глянцева підлога у вологому стані — слизька. Матова підлога, навпаки, має вищий коефіцієнт тертя. У європейських стандартах для комерційних приміщень (наприклад, DIN 51130 для керамограніту) клас R10-R11 якраз відповідає матовій поверхні з шорсткою структурою.
| Критерій | Матова поверхня | Глянцева поверхня |
|---|---|---|
| Видимість відбитків | Мінімальна | Максимальна, особливо на темному |
| Стійкість до подряпин | Подряпини менш помітні | Будь-яка подряпина кидається у вічі |
| Легкість миття | Потребує м’яких засобів | Легко миється вологою ганчіркою |
| Кольоросприйняття | Приглушене, глибоке | Насичене, яскраве |
| Ковзання у вологому стані | Вищий коефіцієнт тертя | Слизька |
Науково-технічний кут: як інженери вимірюють «матовість» і чому одне й те саме число GU може виглядати по-різному
У матеріалознавстві існує окремий параметр — коефіцієнт відбиття (reflectance), який вимірюють за стандартами ISO 2813 (для покриттів) та ASTM D523. Саме з нього і виходить значення GU. Однак на практиці один і той самий показник GU дає різний візуальний ефект, і ось чому.
По-перше, кут вимірювання. Для фарб стандартним є кут 60°. Але якщо взяти глибоко-матовий зразок і виміряти його під кутом 85°, число GU виявиться вищим, ніж під 60°, — і навпаки. Тому в технічних картах серйозних виробників завжди вказано: «блиск за ISO 2813, кут 60°». По-друге, колір і текстура. На білій стіні і темно-синій стіні при однаковому GU перша виглядатиме «м’якшою», бо на ній менше контрасту між освітленими і затіненими ділянками. По-третє, наявність у складі наповнювачів — діоксиду кремнію, тальку, восків — які «притуплюють» відблиск навіть у відносно гладких покриттях.
Цікаво, що в оптиці та фотографії поняття «матовий» має ще один зміст. Матова поверхня у Вікіпедії описана як така, що розсіює світло завдяки мікро-рельєфу, і саме тому об’єктиви з матовим просвітленням (наприклад, T* у Zeiss) дають м’якший, «кремовий» малюнок без різких переходів. Той самий принцип використовують у студійних софтбоксах, де тканина спеціально плететься нерівномірно, щоб розсіяти світло від лампи.
У виробництві скла і пластику «матовий» часто означає хімічне або механічне травлення. Наприклад, сатинове скло на дверях душової кабіни — це звичайне прозоре скло, оброблене піскоструминним апаратом або кислотою. Мікро-канавки, залишені на поверхні, і створюють ефект розсіювання. Товщина травлення зазвичай становить 0,1-0,3 міліметра, тому структура залишається міцною, хоча на дотик відчувається шорсткістю.
7 порад, як обрати саме той матовий варіант, що підійде саме вам
Далі — практична покрокова інструкція, яка допоможе не помилитися під час купівлі фарби, плитки, екрана чи одягу. Кожен крок — 5-7 речень, щоб можна було орієнтуватися навіть без досвіду ремонту.
Крок 1. Визначте, де саме буде поверхня
Стеля, стіни, підлога, фасади, меблі, екран телефона — у кожного випадку свої вимоги до блиску. Для стелі та спальні підійде глибоко-матова фарба (2-5 GU), щоб не «світилася» під люстрою і не дратувала око ввечері. Для кухні та ванної краще взяти напівматовий варіант (10-25 GU): він витримує вологе прибирання і не вбирає жир. Для підлоги в коридорі — тільки матовий керамограніт або кварц-вініл з коефіцієнтом тертя R10 і вище, інакше в дощову погоду буде слизько.
Крок 2. Подивіться на колір і розмір приміщення
Маленькі кімнати з нестачею світла виграють від напівглянцю, який відбиває промені і робить простір «легшим». Великі вітальні з великими вікнами, навпаки, потребують матового покриття, інакше відблиски від вікна буквально «б’ють» по очах. Це правило працює і для одягу: темний матовий костюм підходить для офісу, де багато ламп денного світла, а глянцевий — скоріше для вечірнього виходу.
Крок 3. Перевірте зносостійкість і вологостійкість
На банках фарб шукайте маркування «клас 1» або «клас 2» за DIN EN 13300: перший — найстійкіший до миття (понад 5000 циклів щіткою), другий — середній (понад 200). Для дитячої або передпокою беріть «клас 1». Для керамограніту на підлозі — клас зносостійкості PEI IV або V (PEI — Porcelain Enamel Institute, інститут, який і ввів цю шкалу). Для чохла телефона — позначку MIL-STD-810G, що означає сертифікацію за американським військовим стандартом стійкості до ударів.
Крок 4. Замовте тестовий зразок або зробіть пробне фарбування
Більшість студій дизайну і магазинів плитки дають безкоштовні зразки 10×10 см. Не полінуйтеся взяти два-три і прикласти до стіни в різний час доби. Один і той самий зразок під вранішнім сонцем, під лампою вдень і під ліхтариком увечері виглядає по-різному. Для фарб варто зробити пробний квадрат 1×1 м на стіні і почекати 24 години: повністю матова фарба після висихання може стати трохи світлішою, ніж у мокрому вигляді.
Крок 5. Подумайте про догляд заздалегідь
Якщо в сім’ї є маленькі діти, тварини або алергіки, уникайте дуже шорстких матових поверхонь: на них накопичується пил і їх важко мити. Для таких випадків підійде «шовковисто-матовий» компроміс (близько 7-9 GU) — він зберігає м’якість, але дозволяє вологе прибирання. Для кухонних фасадів шукайте МДФ або фарбований фасад з маркуванням «анти-фінгерпринт» — спеціальне покриття, яке зменшує видимість відбитків.
Крок 6. Порахуйте бюджет з урахуванням витрати
Матова фарба часто має вищу витрату на квадратний метр, ніж глянцева: 1 літр на 8-10 м² проти 10-12 м² у глянцю. Це пов’язано з тим, що для рівномірного матового покриття потрібно 2 шари, а іноді 3. На стелі площею 20 м² різниця складе приблизно 1-1,5 літра, а в грошах — 200-400 грн залежно від бренду. Плюс матові плити МДФ і спеціальні чохли коштують на 15-25% дорожче за глянцеві аналоги.
Крок 7. Перед покупкою перегляньте сертифікати
Для дитячих кімнат і медичних закладів шукайте фарби з класом емісії VOC A+ (європейський стандарт, який гарантує мінімальний вміст летких органічних сполук). Для підлогових покриттів — сертифікат CE за стандартом EN 14041, який підтверджує безпечність для здоров’я. Якщо продавець не може показати документ, краще обрати інший магазин: на ринку України, на жаль, ще трапляються підробки, які «називаються» матовими, але насправді мають у складі шкідливі розчинники.
Міжнародні практики: як стандарти на «матовий» відрізняються в Європі, США та Україні
Хоча слово «матовий» однаково звучить у багатьох мовах, технічне тлумачення і навіть градації блиску в різних регіонах відрізняються. Розглянемо три ключові підходи.
Європейський підхід (ЄС, EN)
У Євросоюзі класифікацію блиску для фарб і лаків регулює стандарт EN 13300. Він поділяє покриття на чотири категорії за блиском під кутом 60°: глибоко-матовий (≤5 GU), матовий (5-10 GU), середній (10-60 GU) і глянцевий (≥60 GU). Окрім того, є додатковий клас за кутом 85°, який використовують для дуже матових покриттів. Усі європейські виробники (Tikkurila, Beckers, Caparol) обов’язково вказують ці дані на упаковці, інакше їх товар просто не допустять на полиці великих мереж. Той самий підхід поступово переймають і в Україні, хоча в ДСТУ поки що є розбіжності в термінології.
Американський підхід (США, ASTM)
У Сполучених Штатах діє стандарт ASTM D523, який визначає метод вимірювання блиску. Інститут ASTM International (колишній American Society for Testing and Materials) поділяє блиск на шість категорій: flat (0-5 GU), matte (5-10 GU), eggshell (10-25 GU), satin (25-40 GU), semi-gloss (40-70 GU) і gloss (70+ GU). Зверніть увагу: «eggshell» (яєчна шкаралупа) і «satin» (сатин) — це не зовсім те саме, що «напівматовий» у європейському розумінні. Для американського ринку характерна детальна градація, яка дозволяє архітекторам точніше працювати з відтінками.
Українська практика
В Україні основний документ — це ДСТУ EN 13300:2012, який гармонізований з європейським стандартом. Але на практиці більшість вітчизняних виробників фарб (наприклад, «ЗЕБРА», «Дніпро-Контакт», «CONTACT») користуються власними маркуваннями, які частково збігаються з європейськими, а частково — з радянськими. Найчастіше на упаковці можна побачити просте «матова», «напівматова», «глянцева» без числового значення GU. Це створює певну плутанину для покупця, який орієнтується на «9 GU» у Tikkurila і не знаходить такого ж числа на банці українського виробника.
Через це експерти радять у разі сумнівів просити продавця показати технічну карту продукту. Зазвичай у ній вже вказані значення GU за європейським стандартом, навіть якщо на банці це не написано. Інший варіант — орієнтуватися на закордонні бренди, які офіційно представлені в Україні: Tikkurila, Sadolin, Sniezka, Kolorit. У них класифікація блиску повністю відповідає EN 13300, а значить, ризик помилитися мінімальний.
Історія матового: від давніх храмів до смартфонів
Ідея «приглушити» блиск поверхні з’явилася задовго до сучасних лаків і фарб. Ще у Стародавньому Єгипті та Греції стіни храмів і житлових будинків обробляли восковою штукатуркою, яка після полірування давала м’який, не дзеркальний відблиск. Це було не стільки дизайнерське рішення, скільки практичне: в умовах яскравого середземноморського сонця дзеркальна стіна перетворилася б на джерело засліплення.
У XV-XVI століттях, в епоху Відродження, матова штукатурка стала ознакою аристократичного стилю в Італії. Палаццо в Тоскані та Умбрії часто мали стіни, оброблені «stucco matte» — сумішшю вапна, мармурового пилу і натуральних пігментів. Цей матеріал нагадував сучасний «венеціанський» різновид, але без характерного для нього блиску. Саме брак блиску робив такі стіни «чесними» — на них було видно текстуру, а не гру світла. У цьому сенсі естетика матового мала зв’язок з тогочасним уявленням про поміркованість і скромність.
У XIX столітті, з появою промислових олійних фарб, матовий ефект на якийсь час відійшов на другий план. Попит на яскраві, насичені кольори для буржуазних інтер’єрів зробив глянець символом достатку. Однак на початку XX століття модерн і баугаус знову повернули моду на матові поверхні. Архітектори на чолі з Ле Корбюзьє свідомо обирали шорсткі штукатурки і бетон, щоб підкреслити гру фактури, а не відображення. Плитка на підлозі знаменитої «Вілли Савой» (1929) — саме матова, з грубою поверхнею, що добре видно на реставраційних світлинах.
Друге дихання матового припало вже на 2010-ті роки, коли смартфони і ноутбуки почали масово випускатися з матовими екранами та корпусами. За даними аналітиків, до 2024 року частка пристроїв з матовим покриттям дисплея перевищила 40% у преміум-сегменті, бо користувачі втомилися від відблисків на екранах у кав’ярнях і в літаку. Сьогодні матовий знову асоціюється з практичністю і стриманою елегантністю — рівно так, як і в Стародавньому Римі.
Матовий у різних сферах: коротка підбірка практичних ситуацій
Далі — п’ять коротких кейсів, які показують, як вибір «матового» або «глянцевого» рішення змінює щоденний досвід.
Кейс 1. Кухня у новобудові. Сім’я обрала глянцеві фасади, бо вони «виглядають сучасно». За рік на них з’явилися відбитки пальців, мікро-подряпини від посуду, і фасади довелося міняти. Заміна на матові МДФ-фасади з анти-фінгерпринт покриттям обійшлася у 1,5 раза дорожче, але через 3 роки вони виглядають як нові.
Кейс 2. Дитяча кімната. Батьки спочатку хотіли яскравий глянець, але педіатр порадив саме матову фарбу: на ній менше відблисків, які напружують очі дитини, особливо ввечері при штучному освітленні. Додатково обрали фарбу з класом VOC A+, щоб у перші тижні після ремонту не було алергічних реакцій.
Кейс 3. Офіс стартапу. Невеликий простір 40 м² з низькими стелями. Напівглянцева стеля і матова підлога візуально «підняли» стелю на 15-20 см і прибрали відчуття «коробки». Це класичний прийом дизайнерів інтер’єру, описаний у підручниках з архітектури ще 1970-х років.
Кейс 4. Автомобіль. Власник позашляховика обрав матовий чорний колір замість класичного глянцю. Через специфіку покриття (це окрема поліуретанова плівка, а не фарба) мити машину доводиться спеціальними шампунями без воску, а полірувати — тільки в майстернях. Зате на сонці такий автомобіль виглядає солідно, і на ньому не видно дрібних подряпин від гілок.
Кейс 5. Смартфон. Після двох років з глянцевим чохлом користувач перейшов на матовий силіконовий. Різниця відчутна: чохол не ковзає в руці, не збирає відбитки, і при цьому коштує на 30-40% дешевше за скляні аналоги. Це приклад того, як матове рішення виграє у глянцю не за рахунок дизайну, а за рахунок ергономіки.
Міфи про матовий, які варто знати
У теми є кілька поширених помилок, які повторюються з року в рік. Розберемо найпопулярніші.
Міф 1. «Матовий — це завжди дешевше». Насправді технологія створення якісного матового покриття часто складніша, ніж глянцевого: потрібні додаткові наповнювачі, точніше дотримання товщини шару, спеціальні умови сушіння. Тому хороша матова фарба коштує на 10-30% дорожче за глянцевий аналог тієї ж марки.
Міф 2. «Матовий не можна мити». Це справедливо лише для глибоко-матових побілок і дешевих шпалер під фарбу. Якісна матова фарба класу 1 за DIN EN 13300 витримує понад 5000 циклів миття. Головне — не використовувати абразивні губки і миючі засоби з хлором.
Міф 3. «Матовий екран гірший за глянцевий». У кіно і дизайні так, бо там важлива насиченість чорного. У сонячному офісі або на вулиці — навпаки, матовий екран виграє, бо не дзеркалить. Вибір залежить від умов використання, а не від того, що «глянець автоматично кращий».
Міф 4. «Матовий папір — це завжди поганий друк». Насправді для художньої графіки, акварелі, ілюстрацій у книгах використовують саме матовий папір, бо він дає м’які тони і не відблискує. Для текстових документів — глянцевий, щоб літери були контрастнішими. Кожен тип паперу під свою задачу.
Міф 5. «Матовий одяг не «дихає»». Це стосується тільки деяких синтетичних тканин з плівковим покриттям. Натуральна бавовна, льон, шерсть у матовому варіанті мають ту саму повітропроникність, що й у глянцевому. Блиск визначається обробкою поверхні (наприклад, мерсеризацією бавовни), а не структурою волокна.
Часті запитання (FAQ)
Матовий — це колір чи тип поверхні?
Матовий — це характеристика поверхні, а не колір. Один і той самий відтінок може бути матовим, напівматовим або глянцевим залежно від фінішного шару. Саме тому в каталогах фарб завжди вказують і назву кольору (наприклад, «Туманний ліс»), і тип блиску («матова»).
Чим матова фарба відрізняється від напівматової?
Різниця — у блиску, який вимірюють глянцеміром. Матова має 5-10 GU, напівматова — 10-25 GU. На практиці напівматова трохи блищить під лампою, легше миється, але й виявляє нерівності стіни. Матова ховає дефекти, але складніше очищається від жирних плям.
Чи можна фарбувати матовою фарбою у ванній?
Так, але обирати треба спеціальну вологостійку матову фарбу для вологих приміщень. Зазвичай це акрилові або латексні склади з маркуванням «для ванних кімнат». Звичайна матова фарба для вітальні у вологому середовищі почне відшаровуватися через 1-2 роки.
Як доглядати матову підлогову плитку?
Використовуйте нейтральний миючий засіб (pH 6-8) і м’яку мікрофібру. Уникайте абразивних порошків і жорстких щіток: вони знімають верхній шар і роблять плитку блискучою в тих місцях, де ви терли. Раз на рік можна обробити спеціальним просоченням для матових поверхонь.
Чому матовий екран ноутбука кращий за глянцевий у офісі?
Матовий екран має спеціальне антиблікове покриття, яке розсіює зовнішнє світло. У офісі з верхнім люмінесцентним освітленням це означає менше відблисків і менше напруження для очей протягом робочого дня. Глянцевий екран дає насиченіші кольори, але тільки якщо дивитися на нього в темній кімнаті.
Чи безпечна матова косметика для шкіри?
Так, якщо це сертифікована продукція відомого бренду. Матова помада або тональний крем відрізняються від глянцевої лише кількістю і типом пігментів та відсутністю відбиваючих частинок. Вплив на шкіру регулюється тими самими стандартами, що й для глянцевої косметики, зокрема регламентом ЄС 1223/2009.
Як зрозуміти, що фарба дійсно матова, а не напівматова?
Подивіться на етикетку: має бути вказано значення GU за ISO 2813. Якщо написано тільки «матова» без числа — це маркетингова назва, а не технічна характеристика. Краще обирати фарби, де виробник чесно пише «глянець 7 GU під кутом 60°». Це гарантія того, що ви купуєте саме те, що хочете.
Матовий і шовковисто-матовий — це одне й те саме?
Не зовсім. Шовковисто-матовий (або «satin matte») — це проміжний варіант між матовим і напівматовим, зазвичай 7-9 GU. Він зберігає м’якість матового, але додає трохи шовковистого відблиску під кутом. Використовується в інтер’єрах, де потрібен баланс між практичністю і легким «сяйвом».
Коротко про головне
Матовий — це не один матеріал і не колір, а спосіб обробки поверхні, при якому світло розсіюється, а не відбивається дзеркально. Така обробка знижує кількість відблисків, ховає відбитки пальців і дрібні подряпини, робить приміщення затишнішим і безпечнішим у вологому стані. Водночас матова поверхня потребує уважнішого догляду і зазвичай коштує трохи дорожче за глянцевий аналог.
Вибираючи матовий варіант для свого дому, одягу чи техніки, звертайте увагу на числове значення GU, клас зносостійкості та наявність сертифікатів. Якщо є зразок — обов’язково подивіться на нього в різний час доби. І пам’ятайте: головний критерій — це ваш сценарій використання, а не тренд сезону. Для дитячої кімнати підійде глибоко-матова фарба, для кухні — напівматова вологостійка, для офісу — матовий екран, для свята — матова помада, для підлоги — матовий керамограніт класу R10. У кожному випадку «матовий» працює по-різному, але завжди на користь практичності.
Залишити відповідь